Петро Степанович Сіреджук – провідний фахівець Навчально-наукового інституту історії, етнології і археології Карпат (з 2008 р.), український педагог, історик, краєзнавець. Доктор історичних наук (2010). Постійний член Гуцульського дослідницького інституту в м. Чикаго (1994, США); голова історико-краєзнавчої секції Регіонального об’єднання дослідників Гуцульщини. Лауреат премії імені Івана Крип’якевича (1996), стипендіат Польського АН (1995, 1998, 2003, 2006) та Королеви Ядвіги Ягеллонського університету в м. Краків (2005, Польща), Інституту Гордера в Німеччині (1996). Почесний член Спілки краєзнавців Прикарпаття (1997).
Народився 23 листопада 1949 р. у с. Космач (нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл.).
Закінчив історико-педагогічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту (1976, нині Прикарпатський національний університет).
Працював: учителем історії та географії в с. Устечко Заліщицького району (1976—1978); в органах УМВС у м. Львів (1978—1994, підполковник міліції); викладачем кафедри соціальних дисциплін Львівського інституту внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ (1994—2004). З 2004 року — старший викладач, доцент кафедри загальноекономічних і гуманітарних дисциплін Івано-Франківського інституту менеджменту ТНЕУ (нині Західноукраїнський національний університет). У 2018–2020 рр. – професор кафедри історії слов’ян Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Співорганізатор (1991) регіонального громадсько-культурного товариства «Гуцульщина» у Львові.
У 1989 році захистив дисертацію на ступінь кандидата історичних наук. У 2010 році захистив докторську дисертацію «Соціально-економічне становище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини (20–30-і роки XX ст.)». Досліджує історію та старожитності Гуцульщини, вивчає документи з історії Прикарпаття середніх віків, зокрема, такі, де вперше згадуються населені пункти нашого краю. Організатор трьох археологічних експедицій для вивчення та дослідження пам’яток Косівщини. Спільно з археологом М. Бандрівським брав участь у розкопках гальштатського солеварного центру в Космачі. Учасник багатьох наукових конференцій, симпозіумів, конгресів, всесвітніх Гуцульських фестивалів та етнофестивалів «Великдень у Космачі».
Автор 190 наукових праць:
«Першовитоки. Нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів» (1994), «Новоселиця над Рибницею» (2006), «Соціально-економічне становище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини (20-30-і роки ХХ ст.)» (2008), бібліографічний довідник «Космач над Пістинькою» (2011).
Написав 400 історико-краєзнавчих публікацій публікацій у періодиці:
«Із літопису заселення Галицької Гуцульщини» (1982), «Як і коли заселялось Прикарпаття» (1984), «Чи була волоська колонізація Українських Карпат?» (1992), «Найдавніший інвентар Микуличина», «Торгівля на Галицькій Гуцульщині» (1996), «Хронологія перших згадок міст і сіл Косівщини» (1997), «З хроніки села Уторопів» (1998).