12 жовтня у Центрі інноваційних освітніх технологій «PNU EcoSystem» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Українська повстанська армія в боротьбі проти нацистського і більшовицького тоталітарних режимів», співорганізатором якої був Навчально-науковий Інститут історії, етнології і археології Карпат. Захід приурочили 80-річчю створення УПА. Організаторами конференції виступили також Івано-Франківська обласна рада, Івано-Франківська обласна військова адміністрація, Інститут історії України НАН України, Факультет історії, політології і міжнародних відносин, Навчально-науковий центр дослідження українського національно-визвольного руху імені Олександра Карпенка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Національна спілка краєзнавців України, Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери.
У роботі наукової конференції, яка проходила у змішаному форматі, взяли участь науковці, архівні і музейні працівники, вчителі, викладачі та студенти низки вітчизняних закладів вищої освіти. Загалом близько сотні учасників, серед яких працівники Інституту Роман Кобильник і Богдан Паска. Модерував науковий форум директор Інституту історії, етнології і археології Карпат, декан Факультету історії, політології і міжнародних відносин Університету, професор Микола Кугутяк.
Робота конференції розпочалася хвилиною мовчання в пам’ять про загиблих героїв, котрі віддали своє життя у боротьбі за Україну.
Як зазначив модератор пленарної частини заходу, професор Микола Кугутяк, нині важливо узагальнити історіографічні й археографічні здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених у вивченні ключових аспектів історії антинацистського й антирадянського резистансу в Україні у 1940-х – 1950-х рр. Саме з цією метою учасники конференції зібралися, щоб обговорити концептуальні підходи до вивчення цієї проблеми.
«Сьогодні, коли ми аналізуємо історію УПА, її 80-річний шлях, ми порівнюємо, наскільки мало ми досліджуємо, наскільки мало використовуємо той величезний багаж і здобуток, який був протягом дуже важких років сформований в середовищі УПА і, звичайно, ОУН. Згадаймо лише про антибільшовицький блок народів. Це безпрецедентний випадок коли в історії людства ХХ століття саме українці започаткували об’єднання зусиль не лише своєї нації, але й інших націй, які боролися проти більшовицької Росії. Ми сьогодні опинилися в новій фазі цього антибільшовицького, антиімперського російського блоку, де Україна навколо себе згуртовує всі демократичні цивілізовані народи світу, які розуміють що таке Росія, що таке російський імперіалізм. І це – величезний досвід», – зазначив під час вступного слова ректор Ігор Цепенда.
Ігор Євгенович також підкреслив, що події минулого і сьогодення тісно переплітаються. Їх поєднують боротьба українського народу за державність проти московського режиму і тяглість військових традицій. Ректор закликав колег-науковців активно дискутувати, продовжувати дослідження маловивчених документів, які нині з’являються про діяльність УПА. Адже, сьогоднішня війна – не лише за майбутнє, а й за наше минуле – за правдиву історію та пам’ять про борців за незалежність і жертв злочинів, вчинених комуністичним і рашистським режимами. Перед нами також ще серйозна, і відкрита розмова про тих, які дискредитували національно-визвольні формації злочинами проти цивільного населення.
Своєю чергою зі вступними словами перед учасниками конференції виступили начальник Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак, міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни НАН України доктор історичних наук, професор Олександр Лисенко.
«Час історичного очікування для українців настав. Фаза розширення Російської імперії завершилася, розпочалася фаза стискання, що передує останній фазі – розпаду й атомізації. Дуже символічно, що до цієї системної й катастрофічної для Росії кризи спричинилася саме Україна й українці, які у ХХ – ХХІ сторіччях зазнали від неї найбільших утисків, страждань і втрат. Сьогодні українсько-російський фронтир набув доленосних і навіть екзистенційних значень, адже йдеться про майбутнє не тільки України, а всього світу», – зазначив Олександр Лисенко.
У межах програми конференції відбулося пленарне засідання та два секційних за основними напрямами: Українська повстанська армія в ретроспективі європейських і світових національно-визвольних рухів ХХ ст.; Українська повстанська армія в роки німецько-радянської війни (1942–1944 рр.); боротьба УПА проти комуністичного режиму в повоєнний період (1944–1950-ті рр.); державотворча діяльність Української повстанської армії; збройний чин УПА в Галичині; Українська повстанська армія в джерелах, історіографії, суспільному та духовно-культурному житті України. Зокрема, на другій секції конференції «Українська повстанська армія в джерелах, історіографії, суспільному та духовно-культурному житті України» одним із модераторів виступив провідний фахівець Інституту, кандидат історичних наук Богдан Паска.
Завершилась конференція повідомленнями керівників секційних напрямів конференції: доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового Юридичного інституту Адамовича Сергія Васильовича і доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії України і методики викладання історії Райківського Ігоря Ярославовича. Наприкінці Кугутяк Микола Васильович і відповідальний секретар наукового форму кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Марущенко Олександр Володимирович озвучили ухвалу Всеукраїнської наукової конференції.
Організатори та учасники дискусійних панелей наголосили на важливості проведення наукового заходу, покликаного узагальнити історіографічні й археографічні здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених у вивченні ключових аспектів історії антинацистського й антирадянського резистансу в Україні у 1940-х – 1950-х рр., творчо осмислити нові концептуальні підходи до вивчення цієї проблеми, пов’язані з використанням методів соціальної, культурної, усної історії, проведенням мікроісторичних досліджень, вивченням локального контексту, впровадженням антропологічного і просопографічного підходів, засад історичної біографістики та персоналістики, історії повсякденності.