Протягом 27–28 липня 2024 р. у м. Луцьку на території Окольного замку відбувся IV Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера». Захід об’єднав українських та закордонних літераторів, перекладачів і медійників. Фокус-темою фестивалю стало гасло «Зміна ролей». Це не тільки про митців, які долучилися до лав ЗСУ чи стали волонтерами, але й про сам момент перелаштування кожного з нас: тих, хто захищає, допомагає, чекає, спільно переживає велику війну.
Серед учасників фестивалю був провідний фахівець Інституту історії, етнології і археології Карпат Богдан Паска, який взяв участь у публічній розмові із Лесею Бондарук – луцькою історикинею, співробітницею Українського інституту національної пам’яті на тему «Вони розвалили СРСР: волинські шістдесятники у протистоянні русифікації та окупації України». Богдан Паска презентував упорядковане видання «Судовий процес Валентина Мороза: розсекречені матеріали». У книзі Б. Паски вперше опублікували матеріали з колишнього архіву КДБ СРСР, які стосуються кримінальної справи проти Валентина Мороза. Також автор додав у видання рецензії, доноси, промови свідків та всі ключові твори В. Мороза дисидентського періоду.
«Важливо усвідомити, що шістдесятники, які не були політиками, які насправді прагнули займатися виключно улюбленою справою – літературою, творчістю, їх справа вважалася політичною. Уявіть собі: за статтею 62 того кодексу, усі ми б отримали сім років ув’язнення за те, що читаємо Василя Симоненка, Ліну Костенко і багатьох інших. Вони отримували ці терміни і йшли в табори», – розповіла історикиня Леся Бондарук.
Рух спочатку був більше культурним, а з часом абсолютна більшість шістдесятників стали дисидентами, займалися більше політикою, відстоювали національні права українського народу. У першій половині 1960-х рр. в Україні діяли два великі та декілька менших осередків. Серед них історик виділяє Луцький осередок. Саме тут з 1963–1965 рр. існував клуб поетичного слова, який очолювали Дмитро Івасюк і Валентин Мороз.
«До складу цього клубу йшла молодь, в першу чергу студенти. Їх було небагато, усього семеро. Але на той час це було достатньо багато, тому що абсолютна більшість людей перебували, очевидно, в середовищі радянської пропаганди, й наважитися на підтримку української мови та культури було дуже важко», – сказав упорядник Богдан Паска.
Зрештою, влада вирішила у 1965 р. провести останню хвилю арештів, яка зачепила ключові центри українського шістдесятництва. Валентина Мороза заарештували першого вересня в м. Івано-Франківську, де він працював у педагогічному інституті. Така доля спіткала й Дмитра Іващенка. Слідство тривало декілька місяців, а відкритий процес відбувся у м. Луцьку в січні 1966 р.
«Протягом слідства головною метою кадебістів було вибити покаяння від Д. Іващенка та В. Мороза. Зрозуміло, що вони не були готові до такого відкритого протистояння з системою. Їм довелося частково визнати свою провину», – додав історик.
За словами Б. Паски, влада боялася того часу, коли В. Мороз вийде з ув’язнення. Але через тиск міжнародної спільноти, дисидента депортували до Америки.
Наступні 12 років свого життя чоловік провів закордоном. Його персоною цікавилися міжнародні репортери й дисидент намагався використати момент своєї популярності для того, щоб привернути увагу світу до проблем України. Він їздив Америкою, Канадою, Європою, зустрічався із папою Римським Іваном Павлом II та політиками.
«Валентин Мороз говорив незручні речі для тогочасних держав. Прямо закликав до того, щоб надати максимальну підтримку українським політв’язням, самій ідеї української державності, самостійності. Він звертався до української діаспори, щоб молодь не втрачала свого національного коріння, гуртувалася в молодіжні організації й навіть планував створити збройні формування в середовищі української діаспори, які, зрештою, можна було використовувати для звільнення України. Звичайно, що ці ідеї не були популярні. Це була зовсім інша епоха і мало хто навіть з-поміж української діаспори міг тоді взяти до рук зброю і боротися», – зазначив упорядник книги.
Всього у фестивалі «Фронтера» взяло участь більше 30 українських літераторів, перекладачів, журналістів, істориків. Гостями заходу стали майже 2 тис. осіб.