Проведене колективом Інституту історії, етнології і археології Карпат історико-археологічне дослідження монастирських пам’яток Прикарпаття дало змогу виявити Карпатський пояс середньовічних і новочасних монастирів, які розташовані на місцях стародавніх скельних святилищ. Усвідомлення карпатського феномену чернечих пам’яток стало можливим завдяки синхронному вивченню християнських та язичницьких храмів від Спаського монастиря, що в с. Спас Старосамбірського району Львівської області за 7 км від українсько-польського кордону, до скельного монастиря в с. Непоротове Сокирянського району Чернівецької області, неподалік українсько-молдавського кордону. Пояс монастирських пам’яток простягнувся з південного сходу на північний захід через села Тюдів, Смодна, Пістинь, Люча, Дора, Заріччя, Назавизів, Грабовець, Манява, Князівське, Сваричів, Грабів, Перегінськ, Церківна, Сукіль, Бубнище, Розгірче, Урич, Спас. Загалом пошук нових документальних джерел в архівосховищах і наукових бібліотеках Львова, Києва, Кракова, Варшави, Бухареста, Відня в поєднанні з польовими археологічними розвідками дав змогу локалізувати лише на території Івано-Франківської області понад 140 монастирів середньовіччя і нового часу. Переважна більшість чернечих обителей гірської частини краю, яких сьогодні виявлено більше 40, знаходиться на місцях скельних язичницьких храмів і городищ-святилищ. Останніх тут зафіксовано більше 60.
Друга велика група монастирів Прикарпаття зосереджується в Подністров’ї. Таким чином, на території краю чітко виділяються два пояси сакральних пам’яток: 1) Карпатський, який складають більше 100 скельних язичницьких храмів і християнських монастирів; 2) Дністровський, який включає сотні об’єктів з явним переважанням чернечих обителей. Така концентрація культових пам’яток є найбільшою в Україні (поруч з Кримом) і Східній Європі.
