Брамоподібні святилища Сокільських вершин ІІ
Культові скельні пам’ятки Сокільського супроводжуються багатою місцевою фольклорнолегендарною традицією, пов’язаною зі стародавніми святилищами, образами Білобога й Чорнобога, похованням короля Гуцула, діяльністю О.Довбуша, печерами, численними скарбами тощо.
Уже перший день обстежень сокільських вершин 22 червня 2006 р. перевершив сподівання. Було виявлено Татарівське святилище, жертовний камінь, петрогліфи. Згодом цей перелік поповнився Гарбузівським і Лесівським (Маришевим) святилищами.
Розміщення святилищ і жертовників на гірських вершинах не було випадковим. У культовій традиції стародавніх народів, які жили в горах або біля них, побутувало уявлення про вершини як про щось священне, близьке до неба й богів. Дослідники відзначають, що культ гір виник ще в епоху мезоліту-неоліту й був пов’язаний зі значними зрушеннями в суспільній свідомості, господарській діяльності, зокрема появою перших землеробських общин, які на Прикарпатті виникли в VІ тис. до н.е. (за каліброваним датуванням знахідок культури лінійнострічкової кераміки). Культ священних вершин був пов’язаний з усвідомленням залежності земних процесів від небесних і утвердженням у зв’язку із цим головного чоловічого божества неба, Сонця.
